Потенційний кредитор завжди прагне визначити, наскільки ймовірним є те, що позичальник не зможе повернути кредит вчасно і в повному обсязі (кредитний ризик). Залежно від величини кредитного ризику банк встановлює процентну ставку по кредиту. Якщо ризик виявиться занадто високий, то підприємство може і зовсім не отримати кредит. Яким чином визначається кредитний ризик і чи можна його мінімізувати - про це і піде мова в нашій статті.
Оцінка кредитних ризиків
Кожен банк має свої методи оцінки кредитних ризиків. Однак існують і загальні принципи, якими зазвичай керується будь-який банк. Як правило, процес оцінки кредитних ризиків можна розбити на три етапи:
- Попередня оцінка всіх ризиків, які існують на підприємстві.
- Кількісна оцінка ймовірності того, що позичальник не погасить кредит своєчасно або не зможе погасити його зовсім (кредитного ризику).
- Ухвалення рішення про видачу (невидачу) кредиту, і в разі видачі - розрахунок процентної ставки.
Розглянемо докладніше кожен з названих етапів.
Попередня оцінка всіх ризиків
Аналіз компанії-позичальника зазвичай проводиться за кількома напрямками.
Оцінка ділової репутації компанії. Вивчається історія розвитку компанії, її становище на ринку, відповідність економічних показників підприємства (рентабельності, платоспроможності) середньогалузевого рівня. Ці дані кредитний відділ банку буде аналізувати як за відкритими джерелами інформації (газети, журнали, публікації в інтернеті), так і на підставі документів, які зажадає від підприємства (фінансова звітність, договори з партнерами і т. Д.). Напевно кредитори захочуть ознайомитися і з кредитною історією потенційного позичальника.
Оцінка професіоналізму менеджменту. Багато банків цікавить освіту і досвід роботи ключових керівників підприємства, тому вони можуть зажадати їх особисті справи, резюме. У разі сумнівів банки можуть перевірити отриману інформацію по власних каналах.
Оцінка ділового ризику (тобто ризику того, що доходи підприємства не надійдуть вчасно або не досягнуть запланованої суми). В ході цієї роботи вивчаються договори компанії з контрагентами; перевіряється надійність поставок сировини, знос обладнання, його потужність і завантаженість, стан виробничих приміщень. Щоб оцінити все це, банк не тільки зажадає великий пакет документів (від договорів до документів по обладнанню), але і, швидше за все, співробітник банку відвідає підприємство і огляне всі на місці.
Також банк буде оцінювати рівень платоспроможного попиту на продукцію підприємства, тривалість погашення дебіторської заборгованості, захищеність від неплатежів покупців і ряд інших чинників. Напевно позичальникові доведеться показати договори на продаж продукції.
Оцінка фінансового стану. На основі представленої банку управлінської та бухгалтерської звітності аналізується структура активів і пасивів компанії, визначається питома вага залученого капіталу в пасивах, розраховуються фінансові коефіцієнти (платоспроможності, рентабельності, оборотності і т. Д.). Крім цього проводиться аналіз грошових потоків компанії на основі бухгалтерських та управлінських звітів про рух коштів як мінімум за два останніх роки 1 .
- консолідовану фінансову звітність за кілька років (бажано, щоб вона готувалася за міжнародними стандартами);
- інформацію про операційну діяльність: структуру галузі, ринок, виробництво, стратегію, менеджмент, структуру власності та інші чинники (для кожного позичальника розробляється власний список);
- найбільш свіжі дані про структуру і розмір боргу, а також про ситуацію з ліквідністю.
Олена Ананкіна, керівник корпоративного напрямку компанії Standard and Poor.s (S & P)
Склад інформації, необхідної нашим аналітикам для оцінки кредитного ризику підприємства, може відрізнятися в залежності від специфіки галузі і конкретного позичальника. Зазвичай ми аналізуємо такі відомості:
В ході присвоєння рейтингу S & P не тільки аналізує документи, а й проводить зустрічі з менеджментом, щоб наше дослідження було максимально повним і якісним.
Кількісна оцінка кредитного ризику
На цьому етапі банк оцінює ймовірність того, що виданий підприємству кредит не буде повернутий. Одні банки використовують метод бальних оцінок, при якому кожному фактору кредитного ризику, проаналізувати на першому етапі, присвоюється певна оцінка (в балах). Потім на основі цих оцінок з урахуванням їх питомої ваги визначається підсумковий сумарний бал, який і присвоюється позичальнику. Залежно від отриманого результату підприємство відносять до однієї з груп кредитного ризику. Для кожної групи встановлені свій розмір процентної ставки і свої умови забезпечення кредиту.
Інші банки застосовують метод експертних оцінок, коли на основі попереднього аналізу всіх кредитних ризиків підприємства експерти виносять своє судження про ймовірність того, що кредит не буде повернутий в строк.
Ухвалення рішення про видачу кредиту і розрахунок процентної ставки
Якщо банк прийняв позитивне рішення про видачу кредиту, то для розрахунку рівня процентної ставки застосовуються нескладні економіко-математичні методи.
Наприклад, експерти аналітичного відділу компанії "АВК" визначають залежність процентних ставок від рівня кредитного ризику на основі розрахунку математичного очікування прибутку банку від надання кредиту.
Наведемо спрощений вид формули для обчислення ставки відсотка в залежності від оцінки ймовірності неповернення кредиту:
де ir - процентна ставка по кредиту з урахуванням ризику;
i - безризикова ставка;
p - ймовірність того, що кредит не буде повернутий;
q - ймовірність того, що кредит буде повернений вчасно і повністю.
Значення p і q визначаються на основі одного з методів, описаних при аналізі другого етапу.
Використовуючи цю формулу, можна приблизно розрахувати процентну ставку по кредиту в залежності від експертної оцінки ймовірності того, що кредит не буде повернутий (див. Таблицю 1).
За допомогою цієї таблиці можна визначити межі кредитного ризику, в яких ставка відсотка за позикою є прийнятною. Припустимо, підприємство влаштовує кредит під конкретний проект при ставці 25% річних. Банк, в який звернулося підприємство, оцінив ризик в 1%, відповідно, ставка по кредиту буде дорівнює 16%. У цьому випадку підприємство візьме кредит, реалізує проект, поверне позикові кошти і отримає прибуток. Але якщо банк оцінить кредитний ризик в 10%, то ставка за позикою буде істотно вище - майже 28%. При такій ціні позикових коштів реалізація проекту стає для підприємства вже невигідною, тому йому доведеться відмовитися не тільки від кредиту, а й від свого проекту (або ж спробувати переконати інший банк у власній благонадійності).
Методики і формули визначення процентної ставки по кредиту в різних банках можуть відрізнятися від наведеної в даній статті. Але всі вони базуються на аналізі одних і тих же факторів. З урахуванням цього підприємства доцільно проаналізувати свої ризики ще до звернення в банк, тобто поглянути на себе очима банкірів. Є два способи зробити це: залучити консультантів або спробувати оцінити ризики своїми власними силами.
Розглянемо можливість зниження кредитних ризиків на прикладі.
Як знизити кредитні ризики
Ювелірна компанія прагнула залучити довгострокові фінансові ресурси для здійснення конкретного інвестиційного проекту. Однак банки оцінювали кредитні ризики позичальника як вельми значні і тому запитували дуже високу процентну ставку по кредиту. Вартість кредитування в цьому випадку ставала настільки великий, що робила сама залучення позикових ресурсів неефективним.
Компанія звернулася до консультантів з метою виявлення, оцінки та зниження кредитних ризиків, що характеризують підприємство. Розглянемо, які заходи були прийняті в результаті спільної роботи консультантів і співробітників підприємства.
Класифікація виявлених ризиків та шляхи їх усунення
Керуючі ризики. Підприємство не мало стратегії розвитку, довгострокового бізнес-плану. Відсутність цих документів означало, що підприємство не могло обґрунтувати мету залучення довгострокових позикових коштів, а також підтвердити розрахунками можливості бізнесу для повернення кредиту.
Для усунення ризику була розроблена довгострокова стратегія, визначені цілі підприємства та шляхи їх досягнення. Був розроблений бізнес-план, що включав опис інвестиційного проекту, проведений розрахунок грошових потоків з урахуванням отримання і повернення кредиту. Це зробило реалізацію проекту більш "прозорою" для кредиторів.
Ще одним виявленим управлінським ризиком виявилося повільне реагування менеджменту на зміни зовнішнього середовища. Для того щоб підвищити впевненість кредиторів у адекватних діях управлінського персоналу в кризовій ситуації, в бізнес-план були включені заходи щодо вдосконалення організаційно-управлінської структури і оптимізації процесу прийняття рішень. Крім того, бізнес-план був складений за трьома сценаріями: оптимістичним, песимістичним та середньому. У них були закладені коливання основних показників, що характеризують проект, а також вказані методи реагування підприємства на зміни зовнішнього середовища.
Маркетингові ризики. Дані ризики включають ймовірність недосягнення планових обсягів збуту в натуральному і грошовому вираженнях і, як наслідок, неповернення кредиту.
Основною помилкою компанії було неефективне управління асортиментом: підприємство у великих обсягах випускало вироби, які не користуються попитом, і навпаки, популярні прикраси виробляло в невеликих кількостях. Для усунення цього ризику була розроблена асортиментна програма випуску виробів на наступний рік з використанням даних маркетингових досліджень ринку.
Ще одним недоліком роботи підприємства була неоптимальна збутова мережа. Компанія, по-перше, не мала власної роздрібної мережі, по-друге, основна частина продукції реалізовувалася в регіонах з низькими доходами населення, хоча ювелірні вироби відносяться до предметів розкоші і в першу чергу повинні продаватися в багатьох регіонах. В результаті такої діяльності обсяги продажів були недостатніми, а істотна частина прибутку осідала в оптовиків.
В ході роботи по усуненню цього ризику була розроблена методика визначення привабливості регіонів, а також складено план просування продукції в дані регіони шляхом відкриття там власних магазинів.
Технічні і технологічні ризики. Для компанії були характерні високий знос техніки і застарілі технології. Ризик був пов'язаний з труднощами збільшення обсягів виробництва на існуючому обладнанні, а також виробництва нових популярних виробів відповідно до розробленого маркетинговим планом. Тому в процесі роботи були визначені потреби в нових верстатах, розраховані витрати на їх впровадження. Купівля нового обладнання була визначена як одна з основних цілей залучення інвестицій і включена в бізнес-план.
Фінансові ризики. Основним виявленим фінансовим ризиком виявилося низька якість пасивів. У пасивах компанії переважали короткострокові кредити, які бралися під відсотки, суттєво перевищують рентабельність підприємства. Така ситуація була зумовлена необхідністю фінансування "роздутих" оборотних коштів.
У зв'язку з цим був розроблений порядок поліпшення структури пасивів за рахунок як "подовження" кредитів і зниження процентних ставок, так і використання інших видів зовнішнього фінансування (лізинг, облігаційну позику, венчурне фінансування).
Іншим напрямком поліпшення фінансового стану підприємства стало зниження обсягу оборотного капіталу. Необхідний результат був досягнутий за рахунок зменшення частки сировини в собівартості та скоротити час нормально реалізації готової продукції (завдяки заходам в області маркетингу і збуту).
Зроблений комплекс заходів дозволив істотно знизити ризик неповернення підприємством отриманих позик. Результатом проведеної роботи стало отримання компанією кредиту, ставка відсотка за яким відповідала середньоринкового рівня на той момент (20-22%).
Таким чином, кредитний ризик може бути знижений за рахунок вдосконалення структури управління підприємством, поліпшення фінансового становища, а також підвищення інформаційної "прозорості". Відповідно, в цьому випадку буде знижена і вартість залучення позикових коштів.
______________________________________
1 Більш докладно про те, як банки аналізують бухгалтерську і управлінську звітність компаній, ви можете дізнатися з інтерв'ю з Олександром Ястриб. - Прим. редакції.
